12 лет опыта работы!
(044)591-16-63
(050)310-58-31
Есть вопросы? Звоните: Пн. - Сб.
9.00 - 19.00
Обжалование Актов проверок !

Административное обжалование по результатам проверок налоговых органов Украины!
100% Гарантия Защиты Бизнеса

Аудиторская компания "Финансовый Клуб" 100% гарантирует выдающийся результат решения Ваших задач.

Круглый Стол для бухгалтеров

получите ответы на любые вопросы по бухгалтерскому и налоговому учету. Вступайте в клуб.
Расписание встреч
14.05.2012

Юлия Дроговоз для журнала "Все о бухгалтерском учете" Налогообложение НДС хозяйственных санкций

ОПОДАТКУВАННЯ ПДВ ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ ТА ІНШИХ ВИДІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

І. Правова природа наслідків порушення зобов’язання за господарським договором
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням вважають правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦКУ порушення зобов'язання — це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГКУ та ч. 2 ст. 611 ЦКУ у сфері господарювання застосовують такі види господарських санкцій: відшкодування збитків (та моральної шкоди); штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня); оперативно-господарські санкції (припинення зобов’язання, розірвання договору, зміна умов зобов’язання).
Окрім господарських санкцій, у разі порушення грошового зобов’язання цивільним законодавством передбачені інші способи захисту прав та законних інтересів кредитора. Так, належно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Тема розгляду для цілей цієї статті — податкові наслідки з ПДВ в результаті застосування таких видів господарських санкцій та видів відповідальності як:
а) штрафні санкції за порушення як строків оплати, так і строків поставки товарів (робіт, послуг);
б) інфляційні нарахування на суму грошового зобов’язання;
в) 3% річних від суми грошового зобов’язання.
Зазначені види відповідальності за порушення зобов’язання мають різну правову природу. Основний критерій для її визначення — норми чинного законодавства та судова практика щодо їхнього застосування у сфері господарських правовідносин.

1. Штрафні санкції

Відповідно до ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) називають грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення першим зобов'язання.
Штрафом вважають неустойку, що обчислюють у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пеня — неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦКУ).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями визнають господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюють у відсотках, розмір яких визначають обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГКУ).
Таким чином застосовані штрафні санкції не відносять до складу грошового зобов’язання, до штрафних санкцій не застосовують відповідальність, передбачену ст. 625 ЦКУ, їхня сплата не звільняє боржника від виконання свого обов’язку, а також не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, у зв’язку з чим вони не є компенсацією вартості таких товарів / послуг.

2. Інфляційні нарахування на суму грошового зобов’язання

Існує декілька підходів до визначення правової природи інфляційних нарахувань:
а) інфляційні нарахування як компенсація знецінення вартості товарів / послуг;
б) інфляційні нарахування як компенсація знецінення грошових коштів;
в) інфляційні нарахування як санкція за порушення грошового зобов’язання.
Судова практика свідчить, що інфляційні нарахування на суму боргу не вважають господарською санкцією за порушення грошового зобов’язання, це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів (лист ВСУ «Судова практика розгляду цивільних прав, що виникають з договорів страхування» від 19.07.11 р., інформаційний лист ВГСУ від 20.11.08 р. № 01-8/685, лист ВССУ від 05.12.11 р.).
Отже, інфляційні нарахування не є санкцією за порушення грошового зобов’язання та є відшкодуванням не вартості поставлених товарів / послуг, а матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

3. 3% річних від суми грошового зобов’язання
Правову природу 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦКУ, можуть розглядати в таких аспектах:
а) як санкцію, яку встановлюють у відсотках та розмір якої визначають обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, що відповідає вимогам ст. 230 ГКУ;
б) як плату за користування грошовими коштами кредитора, яка наближується до поняття «проценти», встановленого ст. 536 ЦКУ. Так, відповідно до цієї статті за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюють договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Визначення процентів наводиться також у п. 4 П(С)БО 15, згідно з яким проценти — плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству;
в) як компенсацію знецінення вартості товарів / послуг.
Суди віддають перевагу другому аспекту цього виду відповідальності, про що свідчать наведені вище інформаційні листи судових органів, а також постанова ВГСУ від 23.02.10 р. у справі № 37/134-09. В останній, зокрема, зазначено: «передбачені <…> 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими статтею 230 ГКУ)…».
Тож проценти річних, так само як й інфляційні втрати на суму боргу, не вважають санкцією за порушення грошового зобов’язання, а вважають компенсацією (платою) за користування утримуваними боржником грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

ІІ Оподаткування ПДВ господарських санкцій та видів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦКУ
Питання оподаткування ПДВ сум штрафних санкцій за порушення господарського зобов’язання та сум, належних до сплати відповідно до вимог ст. 625 ЦКУ, доволі неоднозначне та викликає багато дискусій між платниками податків та податковими органами. Невизначеність посилює відсутність чіткої позиції судових інстанцій під час тлумачення правової природи зазначених видів відповідальності.
Ключовим моментом в оподаткуванні ПДВ постає питання наявності в цих операціях об’єкта оподаткування. Нагадаємо: за пп.пп «а», «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування називають операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України згідно зі ст. 186 ПКУ, а також із передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України належно до ст. 186 ПКУ. Базу оподаткування операцій із постачання товарів / послуг визначають на підставі їхньої договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (окрім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовують виробниками — суб'єкти господарювання для виробництва лікарських засобів, зокрема, компонентів крові і вироблених із них препаратів (окрім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку) (п. 188.1 ПКУ). До складу договірної (контрактної) вартості включають будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передають платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів / послуг.
Якщо після постачання товарів / послуг здійснюють будь-яку зміну суми компенсації їхньої вартості, враховуючи подальший за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або у разі повернення постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника й отримувача підлягають відповідному коригуванню (п. 192.1 ПКУ).
Розглянемо особливості оподаткування господарських санкцій та інших способів захисту суб’єктом господарювання своїх законних інтересів.

1. Оподаткування та облік штрафних санкцій

Позиція податкових органів: кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати товарів (послуг) тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів (послуг), яку включають до бази оподаткування ПДВ (див. лист ДПС України від 19.11.11 р. № 6727/7/15-3417-26, відповідь на запитання в р. 130.05 Єдиної бази податкових знань на офіційному сайті www.sts.gov.ua (далі — ЄБПЗ), консультація у журналі «Вісник податкової служби України» № 20 за 2010 р., с. 2).
Позиція податкових органів у цьому питанні не є сталою, та час від часу зазнає змін. Зокрема, на думку контролерів, яка висловлена у листі ДПА України від 25.07.01 р. № 9049/7/16-1277, суми штрафних санкцій не повинні відносити до бази оподаткування ПДВ, але тільки за умови, що застосування штрафних санкцій передбачено договором. В іншому випадку будь-які надходження коштів необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг). Натомість, в актуальній відповіді на запитання з р. 130.05 ЄБПЗ податківці стверджують: «якщо суми штрафу сплачуються покупцем за рішенням суду, то такі кошти не є об’єктом оподаткування ПДВ та не призводять до додаткового виникнення податкових зобов’язань у постачальника». Тобто пріоритетом для податкового органу вже стала не умова договору про застосування штрафних санкцій, а наявність рішення суду.
Наша позиція: Застосування штрафних санкцій, визнаних сторонами господарського договору, за своєю правовою природою не є операцією з постачання товарів / послуг та не має правових підстав для зміни ціни товарів / послуг, не сплачених своєчасно. У зв’язку з цим такі суми не вважають об’єктом оподаткування ПДВ, водночас незалежно від того, за якою процедурою їх було сплачено: за самостійним рішенням унаслідок процедури досудового врегулювання або за рішенням суду, а також незалежно від наявності або відсутності умов договору про застосування штрафних санкцій (у тих випадках, коли такі штрафні санкції передбачено законом).
Залежно від обрання читачем тієї чи іншої позиції стосовно оподаткування штрафних санкцій за неналежне виконання або невиконання грошових зобов’язань, змінюватиметеся і методологія податкового обліку цих операцій, варіації якого розглянемо нижче.

Облік у кредитора — постачальника товарів / послуг
Позиція податкових органів: На суму штрафу за затримку оплати товарів (послуг) постачальник виписує розрахунок коригування до податкової накладної, оскільки збільшується вартість постачання товарів (послуг) (лист ДПСУ від 19.11.11 р. № 6727/7/15-3417-26). Згідно з відповіддю на запитання, розміщеною в р. 130.05 ЄБПЗ, збільшення постачальником податкових зобов’язань та виписка розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів / послуг, здійснюється на дату фактичного отримання цих сум. Хоча у листі від 25.10.11 р. № 4261/6/15-3415-04 контролери наполягали на виписці розрахунку коригування вже на дату набрання чинності судовим рішення.
Наша позиція: У постачальника відсутні будь-які підстави для додаткового нарахування податкових зобов’язань із ПДВ та розподілу суми штрафних санкцій за відповідною номенклатурою товарів / послуг, а також для зміни їхньої ціни.
Нагадаємо: Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкову накладну видають платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносять до податкового кредиту. Пунктом 201.1 цієї статті визначено обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких:
 опис (номенклатура) товарів / послуг та їхня кількість, обсяг (пп. «е»);
 ціна постачання без урахування податку (пп. «є»).
ПКУ не передбачає жодного розподілу штрафних санкцій за номенклатурою неоплачених (несвоєчасно оплачених) товарів чи послуг.
Якщо ж штрафні санкції — об’єкт оподаткування ПДВ у складі договірної вартості товарів / послуг, то базою оподаткування стане сума штрафних санкцій за вирахуванням суми податку. Але суми штрафних санкцій, сплачені покупцем як за процедурою досудового врегулювання, так і за рішенням суду, не можуть включати ПДВ, сума якого документально не визначена ані в рішенні суду, ані в претензії кредитора — постачальника товарів / послуг. Таким чином у постачальника та покупця відсутні будь-які документальні підстави для додаткового нарахування ПДВ кредитором та відображення податкового кредиту боржником.

Облік у боржника — покупця товарів / послуг

Позиція податкових органів: Практично всі податкові консультації залишили без уваги питання правомірності збільшення податкового кредиту платника податку — боржника, що свідчить про однобокий підхід до вирішення питань, які є темою нашого розгляду. Єдина консультація з цього питання — це відповідь у р. 130.05 ЄБПЗ, в якій платнику податку – покупцю під час сплати суми штрафу дозволяють використати своє право на податковий кредит за таких умов:
- сплачені суми штрафу покупець обліковує як такі, що збільшують вартість отриманих товарів / послуг, і в подальшому включає до вартості оподатковуваних товарів / послуг, які він постачає;
- покупець дотримується інших вимог щодо формування податкового кредиту.
Разом із тим, якщо суми штрафу сплачено покупцем за рішенням суду, то він не матиме право на податковий кредит у зв’язку з відсутністю у постачальника об’єкта оподаткування.
Наша позиція: У зв’язку з відсутністю об’єкта оподаткування у разі здійснення операції зі сплати штрафних санкцій / неустойки платник податку – покупець не має підстав для збільшення суми податкового кредиту.
Але за наявності розрахунку коригування вартісних та кількісних показників до податкової накладної за операцією з постачання товарів / послуг та збільшення покупцем вартості таких товарів / послуг на суму штрафних санкцій без ПДВ, покупець може спробувати скористатися правом на податковий кредит. Та, враховуючи неоднозначне відношення контролерів, вчинити так безпечніше буде після отримання відповідної індивідуальної податкової консультації за ст. 52 ПКУ.

2. Оподаткування та облік інфляційних нарахувань та 3% річних

Позиція податкових органів: Суми індексу інфляції та 3% річних, котрі сплачує покупець у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань, розцінюють як компенсацію вартості поставлених товарів / послуг, що збільшує базу оподаткування ПДВ (лист ДПС України від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04). Таку ж позицію податковий орган висловлював і раніше, — навіть до набрання чинності ПКУ (див. лист ДПАУ від 07.10.04 р. № 8920/6/15-2415-26, журнал «Вісник податкової служби України» № 33 за 2011 р., консультації в р. 130.07 ЄБПЗ).
Окрему увагу звертає на себе позиція центрального податкового органу в листі від 23.12.09 р. № 7016/К/17-0714, відповідно до якої 3% річних було прирівняно до штрафних санкцій, визначених ч. 6 ст. 231 ГКУ. Тобто їх розцінили встановленими у відсотках штрафними санкціями за порушення грошових зобов’язань.
Наша позиція: Інфляційні нарахування вважають компенсацією знецінення грошових коштів, а 3% річних — платою за користування грошовими коштами кредитора, що дає підстави не включати їх до складу договірної (контрактної) вартості товарів / послуг згідно з п. 188.1 ПКУ. Окрім цього, у разі сплати інфляційних сум та 3% річних відсутні документальні підстави для визначення суми ПДВ.
Позиція судових органів: Інфляційні суми та проценти, які передбачені ст. 625 ЦКУ, — санкція за неналежне виконання грошового зобов’язання і пов’язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, вони не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не зараховують до складу договірної (контрактної) вартості товарів та не вважають об’єктом оподаткування податком на додану вартість (ухвала ВАСУ від 03.02.09 р. № К-21873/07, постанова ВГСУ від 20.01.11 р. у справі № 49/125-10, постанова ВГСУ від 22.06.11 р. у справі № 65/298-10).
На жаль, рішення судових інстанцій у частині оподаткування інфляційних нарахувань стосуються норм Закону про ПДВ, а в частині визначення правової природи видів відповідальності — норм чинного цивільно-правового законодавства. Сподіваємося, що у зв’язку з тим, що за своїм змістом належні норми ПКУ повністю дублюють норми Закону про ПДВ, є підстави розповсюдити висновки судових інстанцій на норми ПКУ. Але зазначимо, що на сьогодні відсутня судова практика стосовно вирішення адміністративними судами відповідних спорів між податковими органами та платниками податку із застосуванням норм ПКУ. Відсутність такої практики наразі позбавляє можливості передбачити результати судового оскарження рішень податкових органів із цих питань.

Облік інфляційних нарахувань та 3% річних у постачальника товарів / послуг

Позиція податкових органів: Збільшення постачальником товарів / послуг бази оподаткування на суму інфляційних нарахувань та 3% річних, а також належних податкових зобов’язань із ПДВ, повинно відбутися на дату набрання чинності судовим рішенням (відповідно до листа ДПС України від 25.10.11 р. № 4261/6/15-3415-04). Водночас актуальні роз’яснення в р. 130.07 ЄБПЗ посилаються на іншу дату — дату фактичного отримання цих коштів.
До речі, останню думку контролери неодноразово висловлювали й раніше (див. журнал «Вісник податкової служби України» № 33 за 2011 р., лист ДПАУ від 16.01.09 р. № 738/7/16-1517-26). Однак за роз’ясненнями, які відносять до часів дії Закону про ПДВ, такі зобов’язання мали виникати на дату, що відбулася раніше: або в момент нарахування платником таких сум на підставі прийнятих рішень, або на дату сплати цих сум (лист ДПАУ від 07.10.04 р. № 8920/6/15-2415-26).
Поради щодо заповнення розрахунку коригування, що стосується періоду застосування норм Закону про ПДВ, контролери надавали у листі ДПАУ від 16.01.09 р. № 738/7/16-1517-26: «при заповненні розрахунку, виписаного при отриманні платником сум індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань, у графі 3 «номенклатура поставки товарів (послуг)» також указується «сум індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № ».
Наша позиція: У зв’язку з відсутністю об’єкта оподаткування ПДВ у разі нарахування сум за індексом інфляції та процентів у розмірі 3% річних, не має підстав для коригування вартісних та кількісних показників до податкової накладної за операціями з постачання товарів / послуг.

Облік інфляційних нарахувань та процентів у розмірі 3% річних у боржника — покупця товарів / послуг
Позиція податкових органів щодо сфери дії ПКУ залишається не визначеною. У докодексні часи податківці не заперечували проти формування податкового кредиту (лист ДПАУ від 07.10.04 р. № 8920/6/15-2415-26).
Наша позиція: У разі отримання від постачальника товарів / послуг розрахунку коригування кількісних та вартісних показників на суму інфляційних нарахувань та / або 3% річних, скористатися правом на включення сум ПДВ до податкового кредиту можливо лише за умови збільшення вартості товарів / послуг на такі суми та отримання від органу державної податкової служби індивідуальної податкової консультації стосовно зазначеного права.
Додаткове занепокоєння викликає заповнення постачальником розрахунку коригування за варіантом, запропонованим у вищезгаданому листі ДПАУ від 16.01.09 р. № 738/7/16-1517-26. Адже у «номенклатурній» графі розрахунку коригування міститиметься нетоварна та непослужна згадка про «суми індексу інфляції та 3% річних».

3. Оподаткування у зв’язку з несвоєчасною оплатою поставки товарів (робіт, послуг) за договорами в межах ЗЕД
Порядок оподаткування операцій із постачання товарів (окрім операцій із їхнього ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту або вивезення в митному режимі експорту або реекспорту) та послуг передбачає визначення об’єкта оподаткування лише у випадку, якщо місце їхнього постачання розташоване на митній території України. Тоді зазначені операції оподатковуватимуть за ставкою 20%.
Порядок оподаткування операції з вивезення товарів у митному режимі експорту або реекспорту встановлено ст. 195 ПКУ. Так, згідно з пп. 195.1.1 за нульовою ставкою оподатковують операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їхній експорт підтверджено митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.
У разі застосування постачальником–резидентом України штрафних санкцій до нерезидента за умовами зовнішньоекономічного договору, сплачені останнім суми штрафних санкцій із метою оподаткування можна розглядати в трьох аспектах:
1) штрафні санкції за порушення строків оплати за товар, вивезений у митному режимі експорту або реекспорту (із оподаткуванням експорту товару за нульовою ставкою).
Позиція податкових органів: оскільки контролери розцінюють штрафні санкції як зміну компенсації вартості товарів та послуг, вони у р. 130.08 ЕБПЗ погодились оподатковувати штрафи за ставкою 0%, якщо таку ставку застосовують до операцій із постачання товарів / послуг відповідно до ст. 195 ПКУ.
Наша позиція: Штрафні санкції за експортними договорами не вважають об’єктом оподаткування. До того ж підхід податківців більш-менш прийнятний для нарахування штрафів за надані послуги (наприклад, транспортні). Але, якщо йдеться про постачання товарів на експорт, застосування нульової ставки повинна підтвердити ВМД. Коли ж штрафні санкції надходять після фактичного вивезення товарів та оформлення ВМД, документальне підтвердження права на нульову ставку за штрафом лишається під великим питанням та загрожує 20% ПДВ.
2) штрафні санкції за порушення строків оплати за товари та послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України (з оподаткуванням таких товарів та послуг за ставкою 20%). Тоді операції з постачання товарів та послуг резидентами України нерезидентам нічим не відрізняються від операцій, здійснених між резидентами України з місцем постачання таких товарів і послуг на митній території України. У цьому разі під час оподаткування застосованих резидентами штрафних та інших санкцій до нерезидентів читачам слід користуватися аргументацією та висновками, здійсненими щодо аналогічних операцій між резидентами України;
2)3) штрафні санкції за порушення строків оплати за товари та послуги, місце постачання яких знаходиться за межами митної території України (не є об’єктом оподаткування). У цій ситуації у разі застосування штрафних та інших санкцій у будь-якому разі об’єкт оподаткування буде відсутній.

IIІ Правові наслідки порушення зобов’язання у зв’язку з несвоєчасною поставкою товарів (робіт, послуг) за господарськими договорами
Відповідальність, встановлена ст. 625 ЦКУ, настає за наявності саме грошового зобов’язання, тобто зобов’язання боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зважаючи на це, у випадку порушення постачальником строків поставки покупцю товарів (робіт, послуг) таке зобов’язання не вважають грошовим. У цьому разі відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦКУ, але до постачальника можуть застосовувати штрафні санкції за неналежне виконання або невиконання зобов’язання з поставки товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГКУ, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовують у розмірі, передбаченому договором. Водночас розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГКУ у разі порушення зобов’язання до правопорушника, окрім штрафних санкцій, можуть застосовувати оперативно-господарські санкції.

Оподаткування нарахованих та сплачених штрафних санкцій за затримку поставки товарів / послуг
Позиція податкового органу: Уже вкотре мусимо говорити про неоднозначність поглядів контролерів. Із одного боку, вони вказують: кошти, отримані за затримку постачання товарів (послуг) необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів (послуг), яку включають до бази оподаткування податком на додану вартість (лист ДПСУ від 19.11.11 р. № 6727/7/15-3417-26).
Цікавим моментом у листі податкового органу є вимога до платника податку щодо виписки на суму штрафу за затримку постачання товарів / послуг розрахунку коригування до податкової накладної, оскільки збільшується вартість їхнього постачання. Але як можна збільшити вартість постачання, якщо постачальник — не отримувач такої суми штрафу, а навпаки, особа, яка сплачує штрафні санкції на користь іншої сторони договору?! Отже, сплачена сума штрафних санкцій ніяк не може бути пов’язана з компенсацією покупцем вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого товару.
Якщо продовжувати логічний ланцюжок у міркуваннях податкового органу, ми повинні були б дійти висновку стосовно зменшення постачальником податкових зобов’язань із ПДВ на суму сплачених покупцю штрафних санкцій. Але, на жаль, цю позицію не озвучували податківці.
Можливо, аби притупити такі гострі питання, які викликає згаданий вище лист, у р. 130.05 ЕБПЗ міститься нейтральна відповідь: суми коштів, що сплачують у вигляді штрафів постачальником у разі затримки постачання товарів / послуг покупцю, не змінюють базу оподаткування поставлених товарів / послуг.
Наша позиція: Сума штрафних санкцій за затримку поставки товарів /послуг може застосовуватись незалежно від того, чи відбудеться взагалі така поставка, тобто застосування санкцій не обов’язково супроводжується відповідною поставкою товарів / послуг. На цій підставі, а також із огляду на правову природу цього виду штрафних санкцій, нарахована / сплачена сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товарів / послуг дійсно не об’єкт оподаткування ПДВ та не збільшує податкові зобов’язання будь-якої сторони правочину, на користь якої здійснюють таке нарахування або сплату.
У випадку перегляду умов договору внаслідок застосованих оперативно-господарських санкцій за порушення будь-яких умов такого договору можуть бути змінені як обсяги поставки, так і вартість поставки. У зв’язку з цим виникають правові підстави для проведення коригування суми компенсації вартості товарів / послуг та оподаткування суми такого коригування за правилами, встановленими ст. 192 ПКУ. Тоді постачальнику товарів / послуг належить здійснити перерахунок кількісних або вартісних показників податкової накладної, виданої у зв’язку з поставкою товарів / послуг, з відображенням результатів перерахунку у його податковому обліку та податковій звітності, а покупцю цих товарів / послуг у разі дотримання вимог щодо формування податкового кредиту на підставі зазначеного розрахунку коригування надано право включити відповідні суми зміни компенсації вартості товарів / послуг до податкового кредиту.

Юлія ДРОГОВОЗ,
аудитор, м. Київ

Перелік використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
1.2. ГКУ — Господарський кодекс України.
1.3. ПКУ — Податковий кодекс України.
1.4. П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».
1.5. Закон про ПДВ — Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (втратив чинність 01.01.11 р.).


Возврат к списку



Мы в новостях





Отзывы

«Я благодарна судьбе, что на моем пути встретились не только компетентные, но и отзывчивые люди в лице компании "Финансовый клуб". Нам помогли не только профессионально в решении наших... [читать далее]
Ильченко О.И.,
Киев, бул. Лепсе, 16, Киев, бул. Лепсе, 16


«За время работы с нами ТОВ «Аудиторская фирма Финансовый клуб» показала высокое качество работы своих сотрудников, обязательность и готовность решать сложные проблемы в деятельности предприятий. Очень приятно осознавать,... [читать далее]
Трубчанинова Л.Н.,
Главный бухгалтер ООО «Авигаль», Киев
105084.ua.all.biz


«С октября 2011 года обжалуем решение своей налоговой по акту проверки. За это время компания "Финансовый клуб" зарекомендовала себя надежным и стабильным партнером. Хотим выразить свою благодарность за... [читать далее]
Дмитрий Черный,
Директор ООО "ЕВРОТЕК", 04050, г. Киев, ул. Артема, 103а


«Мы работаем с ТОВ Аудиторской фирмой «Финансовый клуб» уже более 10 лет и считаем, что нам повезло с правильным выбором аудиторской фирмы. Получая квалифицированную помощь в бухгалтерских, юридических... [читать далее]
Здоренко Н.Н.,
Главный Бухгалтер УСПП, Киев



Оставить отзыв
Все отзывы