12 лет опыта работы!
(044)591-16-63
(050)310-58-31
Есть вопросы? Звоните: Пн. - Сб.
9.00 - 19.00
Обжалование Актов проверок !

Административное обжалование по результатам проверок налоговых органов Украины!
100% Гарантия Защиты Бизнеса

Аудиторская компания "Финансовый Клуб" 100% гарантирует выдающийся результат решения Ваших задач.

Круглый Стол для бухгалтеров

получите ответы на любые вопросы по бухгалтерскому и налоговому учету. Вступайте в клуб.
Расписание встреч
06.03.2013

Все о Бухгалтерском учете № 22 и 26 Март 2013 Виды Судебных Издержек

Судові витрати: бухгалтерський та податковий облік

Сьогодні судовими процесами нікого не здивуєш. Одні підприємства подають до суду на несумлінних контрагентів, інші змушені «з’ясовувати відносини» із податковими органами… Звісно, судова тяганина супроводжується витратами. Як правильно відобразити їх в обліку – читайте в консультації.

(IІ) Поняття судових витрат

75147.jpgУ законодавстві ви не знайдете термін «судові витрати». Але, наприклад, Науково-практичний коментар до ст. 79 ЦПК (станом на 01.09.12 р.) дає таке визначення: «судові витрати – це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв'язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді».

Питання складу, розміру та розподілу судових витрат регулюються кількома кодексами –КАСУ, ЦПК та ГПК. Найчастіше підприємства стикаються з господарськими судами (з питань договірних відносин з іншими суб’єктами господарювання) та з адміністративними (якщо мова про взаємовідносини з представниками органів місцевого самоврядування, органами ДПС). Правила ведення таких судових справ регламентують, відповідно, ГПК та КАСУ. Саме ці нормативи ми і вивчатимемо детальніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До останніх належать:

1) витрати на правову допомогу, а саме: оплата адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором;

2) витрати сторін та їх представників, що пов’язані із прибуттям до суду, а саме: витрати на переїзд до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, наймання житла, а також добові та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять;

3) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз: добові, витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням ними житла, компенсацією втраченого ними заробітку, за їх відрив від звичайних занять, а також з проведенням судових експертиз, з оплатою послуг експерта, спеціаліста, перекладача;

4) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Склад судових витрат за ГПК дещо відрізняється від вищезазначеного переліку. Так, ст. 44 цього Кодексу до судових витрат відносить:

· судовий збір;

· суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

· витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;

· оплату послуг перекладача, адвоката;

· інші витрати на розгляд справи.

Як бачимо, до судових витрат за ГПК не входять кошти, сплачені за надання правової допомоги іншим фахівцям в галузі права. Зазначені витрати, що не є судовими в розумінні ГПК, можуть бути стягнуті за окремою позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Отже, з переліком витрат, передбачених кожною процесуальною галуззю права, ми ознайомилися. Інші фактичні витрати учасників процесу, не вказані у відповідних нормах процесуального законодавства, не вважаються пов'язаними з розглядом судової справи. Це, зокрема, витрати з оплати поштових відправлень; копіювання документів у справі як для себе, так і для осіб, які беруть участь у справі; витрати на придбання нормативних актів, пошук доказів; підготовку висновків та одержання консультацій фахівців тощо (Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України).

Зупинимось детальніше на платежі, з якого починається будь-який позов чи заява до суду. Судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону № 3674).

Ставки судового збору визначаються ст. 4 Закону № 3674 у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі – як відсоток від мінімальної заробітної плати на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Наприклад:

· за подання до суду позовної заяви майнового характеру – 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше трьох розмірів мінімальної заробітної плати (тобто від 229,4 грн до 3441 грн);

· за позовну заяву немайнового характеру – 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (114,7 грн);

· за подання апеляційної скарги на рішення суду – 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

· касаційної скарги на рішення суду – 70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 70% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Якщо позивач подає заяву, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками як для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Нагадаємо: до вимог майнового характеру відносять позови про стягнення коштів, витребування майна, а до позовів немайнового характеру – заяви, в яких відсутня вартісна оцінка вимог. До того ж позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов’язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо (див. лист Вищого адміністративного суду України від 18.01.12 р. № 165/11/13-12).

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону № 3674. Увага: документ про сплату подається до суду тільки в оригіналі (копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору).

(II) Розподіл судових витрат

Судові витрати, понесені сторонами, відшкодовуються разом з винесенням судом рішення. Саме під час ухвалення рішення/постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Кожна галузь процесуального права має свій порядок розподілу судових витрат, який далі ми розглянемо детальніше.

(III) Господарське право

Розподіл господарських (судових) витрат визначається ст. 49 ГПК, відповідно до якої вони покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

(III) Цивільне право

Розподіл судових витрат регламентований ст. 88 ЦПК. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, їх присуджують позивачеві та відповідачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягують останні на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнено від судових витрат, їх компенсує держава у порядку, встановленому КМУ (ч. 2 ст. 88 ЦПК). У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, затрачені відповідачем суми компенсує держава (ч. 4 ст. 88 ЦПК).

(III) Адміністративне судочинство

Розподіл судових витрат згідно з адміністративним процесуальним законодавством здійснюється за тим же принципом, що і в інших галузях процесуального законодавства, але з урахуванням того, що однією із сторін судового процесу є суб’єкт владних повноважень. Ця обставина впливає на визначення джерела компенсації судових витрат, які суд присуджує до відшкодування на користь сторони, що не є суб’єктом владних повноважень. Зазирнемо до ст. 94 КАСУ:

· якщо справу виграло підприємство – усі документально підтверджені судові витрати компенсують з державного бюджету (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа);

· якщо рішення прийнято на користь суб’єкта владних повноважень – всі документально підтверджені судові витрати присуджують іншій стороні;

· якщо адміністративний позов задоволено частково – судові витрати розподіляють пропорційно задоволеним вимогам.

Зверніть увагу: якщо фізична чи юридична особа виступає відповідачем – судові витрати позивача вона не компенсує (ч. 4 ст. 94 КАСУ).

(III) Розподіл судового збору

Розглянемо деякі особливості розподілу судового збору відповідно до господарського та цивільного процесуального права. Так, згідно зі ст. 49 ГПК судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивача звільнено, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від судового збору.

Стороні, котра виграла справу, суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від судового збору (ст. 49 ГПК, ч. 3 ст. 88 ЦПК).

(II) Розміри відшкодування судових витрат

Грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані за рішенням суду, останній визначає за клопотанням однієї зі сторін (ч. 1 ст. 97 КАСУ). Однак розмір таких витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (див. п. 12 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.98 р. № 02-5/78).

Граничний розмір компенсації судових витрат, встановлених ст.ст. 85-88 ЦПК та ст.ст. 91-95 КАСУ, окреслено в постанові № 590. Так, граничний розмір компенсації втраченого заробітку представникам сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв’язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру зарплати.

Граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Господарське процесуальне право не обмежує розміри судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, але при визначенні розміру сум, що підлягають відшкодуванню, господарський суд користується принципом розумної необхідності для кожної справи, а також згідно зі ст. 48 ГПК – нормами відшкодування службових відряджень (для компенсації витрат судових експертів і перекладачів) та Законом України «Про адвокатуру» (для оплати послуг адвокатів).

(II) Бухгалтерський облік судових витрат

Трати на врегулювання спорів у судових органах ми знайдемо серед адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16 «Витрати»). Їх неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, тому такі витрати визнають як витрати періоду (п. 7 П(С)БО 16). Таким чином, судові витрати відносять до складу адміністративних витрат та відображають в обліку у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Визнання таких витрат в бухгалтерському обліку відбувається на підставі первинних документів, що підтверджують їх здійснення та складені згідно з Положенням № 88.

Відшкодування судових витрат за рішенням (постановою, ухвалою) суду відносять до доходу. При цьому сума відшкодування може бути меншою, ніж сума фактично оплачених витрат. Слід підкреслити, що судові витрати відшкодовуються судом на підставі первинних документів, що підтверджують факт оплати таких витрат (платіжних доручень, квитанцій та інших платіжних документів).

Для обліку доходу, пов’язаного з відшкодуванням юридичній особі судових витрат, Інструкція № 291 призначила субрахунок 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки», на якому узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування збитків.

Датою визнання доходу буде дата отримання юридичною особою остаточного рішення суду щодо відшкодування на її користь судових витрат. Адже в цей момент, можна сказати, існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод в сумі, яка достовірно визначена судом. Це дає підстави для визнання в обліку дебіторської заборгованості в розмірі судових витрат, що підлягають відшкодуванню (п. 5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Для обліку дебіторської заборгованості в межах сум, що підлягають відшкодуванню, можна використовувати субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» або 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Так, за Інструкцією № 291 на субрахунку 374 ведеться облік розрахунків за претензіями, які пред'явлено постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред'явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками, а на субрахунку 377 – розрахунки за іншими операціями.

До прийняття судом остаточного рішення судові витрати, що можуть бути відшкодовані іншою стороною судового процесу або з Державного бюджету України, обліковують на позабалансовому субрахунку 041 «Непередбачені активи».

(II) Податковий облік судових витрат

Витрати на врегулювання спорів у судах згідно з пп. «е» пп. 138.10.2 ПКУ визнають у податковому обліку у складі адміністративних витрат та згідно з п. 138.5 ПКУ вони є витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, за правилами ведення бухобліку. Звісно, за наявності первинних документів, що підтверджують ці витрати (п. 138.2 ПКУ).

В ЄБПЗ є декілька відповідей, що стосуються визнання судових витрат. Так, в підкатегорії 110.07.20 ЄБПЗ читаємо: судовий збір, витрати на експертну оцінку, оплату послуг перекладача, адвоката тощо, відповідні арбітражні збори (у випадку арбітражного виробництва) можуть бути віднесені до складу витрат за наявності належним чином оформлених документів, що підтверджують зв’язок таких витрат з господарською діяльністю такого платника податку на прибуток.

Якщо позов платника не задоволено, судові витрати залишаються у складі його витрат. Ця позиція підтверджена роз’ясненнями в ЄБПЗ — див. підкатегорію 110.07.20. Тут же податківці наголошують: відповідач, що програв процес та відшкодовує судові витрати позивачу, не має права на податкові витрати (адже їх не можна пов’язати з господарською діяльністю відповідача).

Щодо сторони, яка отримує відшкодування витрат за рішенням суду, треба звернути увагу ось на що. Згідно з пп. 135.5.3 ПКУ суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включають до інших доходів. При цьому датою отримання таких інших доходів згідно з п. 137.13 ПКУ є дата їх фактичного отримання.

Також можна скористатися пп. 136.1.5 ПКУ – якщо свого часу позивач не включив до податкових витрат затрати на врегулювання спору в суді, то під час отримання відшкодування цих витрат за рішенням суду він має право не визнавати доход.

Декілька слів про ПДВ. Чи оподатковувати ПДВ суми судового збору та судових витрат, що відшкодовуються платнику податку за рішенням суду у випадках, встановлених законодавством?

Аналіз пп. 14.1.185 та пп. 14.1.191 ПКУ свідчить про те, що зазначені операції не відносяться до операцій з постачання товарів/послуг. Тому сума документально підтвердженого судового збору, а також сума відшкодування за рішенням суду судових витрат не підпадає під визначення об’єкта оподаткування, у зв’язку з чим ПДВ за такими операціями не нараховується (п. 185.1 ПКУ). Ця позиція підтверджена і податківцями (див. підкатегорію 130.05 ЄБПЗ).

Відображення судових витрат в бухгалтерському та податковому обліку представимо в таблиці.

Таблиця

№ п/п

Зміст госпоперації

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Податковий облік, грн

Дт

Кт

Доходи

Витрати

1

Нараховано судовий збір

92

685

100

-

100

2

Сплачено судовий збір

685

311

100

-

-

3

Отримано послуги з проведення експертизи

92

631

5000

-

5000

4

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

1000

-

-

5

Сплачено за експертизу

631

311

6000

-

-

6

Отримано послуги адвоката, перекладача

92

631

3000

-

3000

7

Оплачено послуги адвоката, перекладача

631

311

3000

-

-

8

Нараховано витрати на відрядження працівників, пов’язані з явкою до суду

92

372

800

-

800

9

Відшкодовано витрати на службові відрядження працівникам

372

301

800

-

-

10

Отримано рішення суду, відповідно до якого судові витрати підлягають відшкодуванню

(судовий збір – 100, послуги з проведення експертизи – 4600, витрати на службові відрядження – 800, послуги адвоката та перекладача - 2500)

374 (377)

715

8000

-

-

11

Отримана компенсація судового збору та інших судових витрат

311

374 (377)

8000

8000

-

Юлія Дроговоз, аудитор, м. Київ

Перелік використаних нормативно-правових актів:

1. ГПК – Господарський процесуальний кодекс України.

2. КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України.

3. ПКУ – Податковий кодекс України.

4. ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України.

5. Закон № 3674 – Закон України «Про судовий збір» від 08.07.11 р. № 3674-VI.

6. Закон № 966 – Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

7. Постанова № 590 – постанова КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.06 р. № 590.

8. Інструкція № 291 – Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.

9. Положення № 88 – Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88.


Возврат к списку



Мы в новостях





Отзывы

«Я благодарна судьбе, что на моем пути встретились не только компетентные, но и отзывчивые люди в лице компании "Финансовый клуб". Нам помогли не только профессионально в решении наших... [читать далее]
Ильченко О.И.,
Киев, бул. Лепсе, 16, Киев, бул. Лепсе, 16


«За время работы с нами ТОВ «Аудиторская фирма Финансовый клуб» показала высокое качество работы своих сотрудников, обязательность и готовность решать сложные проблемы в деятельности предприятий. Очень приятно осознавать,... [читать далее]
Трубчанинова Л.Н.,
Главный бухгалтер ООО «Авигаль», Киев
105084.ua.all.biz


«С октября 2011 года обжалуем решение своей налоговой по акту проверки. За это время компания "Финансовый клуб" зарекомендовала себя надежным и стабильным партнером. Хотим выразить свою благодарность за... [читать далее]
Дмитрий Черный,
Директор ООО "ЕВРОТЕК", 04050, г. Киев, ул. Артема, 103а


«Мы работаем с ТОВ Аудиторской фирмой «Финансовый клуб» уже более 10 лет и считаем, что нам повезло с правильным выбором аудиторской фирмы. Получая квалифицированную помощь в бухгалтерских, юридических... [читать далее]
Здоренко Н.Н.,
Главный Бухгалтер УСПП, Киев



Оставить отзыв
Все отзывы