12 лет опыта работы!
(044)591-16-63
(050)310-58-31
Есть вопросы? Звоните: Пн. - Сб.
9.00 - 19.00
Обжалование Актов проверок !

Административное обжалование по результатам проверок налоговых органов Украины!
100% Гарантия Защиты Бизнеса

Аудиторская компания "Финансовый Клуб" 100% гарантирует выдающийся результат решения Ваших задач.

Круглый Стол для бухгалтеров

получите ответы на любые вопросы по бухгалтерскому и налоговому учету. Вступайте в клуб.
Расписание встреч
25.03.2013

Все о Бухгалтерском учете № 28 Март 2013 Авторское Право

Часть 1

Поняття авторського права та способи його передачі

Сучасне підприємство неможливо уявити без програмних продуктів. Але вони є результатом інтелектуальної праці, тому їхнє використання створює цілу систему правовідносин, заснованих на праві інтелектуальної власності. Для визначення всіх облікових нюансів бухгалтеру передусім необхідно розуміти правову природу авторських прав та можливості їх передачі. Саме цим питанням і присвячена консультація.

Сутність авторського права

intellectual_property.jpgПочнемо з визначення права інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом (ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України, далі ЦКУ). Незважаючи на те, що творчі надбання не мають матеріальної форми, їх цілком реально записати на матеріальні носії та передати іншим особам. Тому так важливо з’ясувати – хто володіє правами на твір і як вони передаються.

Авторське право – більш вузьке поняття, яке стосується самого автора літературного, художнього чи іншого твору. Для дослідження авторського права нам стане у пригоді Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 р. № 3792-XII (далі – Закон 3792). Він визначає авторське право як сукупність особистих немайнових і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Поговоримо про ці складові авторських прав.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам, тому що вони тісно переплетені з автором як з особистістю (ст. 14 Закону № 3792). Наприклад, неможливо передати право на визнання свого авторства. Такі права, як правило, є безстроковими (ч. 1 ст. 425 ЦКУ).

Інша річ – майнові права, які можуть бути передані (відчужені) іншій особі. До майнових прав належать (ч. 1 ст. 15 Закону № 3792):

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права суб’єкта авторського права, як і інші майнові права інтелектуальної власності, є чинними протягом строків, встановлених ЦКУ, іншим законом чи договором (ч. 2 ст. 425 ЦКУ). Зокрема, при передачі майнових прав авторським договором можуть бути обумовлені конкретні строки чинності таких прав. Але законами можуть бути встановлені додаткові рамки. Наприклад, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років після смерті автора чи останнього зі співавторів, що відліковують з 1 січня року, наступного за роком смерті (ст. 28 Закону № 3792, ч. 1 ст. 446 ЦКУ).

Відносно авторського права на службовий твір є деякі особливості. Так, авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Але виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (ст. 16 Закону № 3792).

Суб’єкти авторського права

Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (ст. 7 Закону № 3792). При цьому Закон визначає автора як фізичну особу, яка своєю творчою працею створила твір.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору (ст. 435 ЦКУ). Також суб'єктами авторського права стають фізичні та юридичні особи, що набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Таким чином, законодавством виділені такі основні групи суб’єктів авторського права:

- фізичні особи – автори як творці об’єкта авторського права, яким належать особисті немайнові та, але не обов’язково, майнові права;

- спадкоємці, які успадкували [K1] майнові права авторів;

- юридичні та фізичні особи, яким належать майнові права, отримані ними від авторів, спадкоємців авторів або інших суб’єктів авторського права на підставі договорів про передачу авторських прав.

Об’єкти авторського права

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва (ч. 1 ст. 8 Закону № 3792). До основних груп об’єктів авторського права відносять:

1) літературні та художні твори (як письмові, так і усні);

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори (музичні, фотографічні, аудіовізуальні тощо).

При цьому авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Крім цього, не є об’єктами авторського права повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); державні символи України; символи та знаки підприємств, установ та організацій та інші бази даних, що названі в ст. 10 Закону № 3792.

Способи передачі (відчуження) майнових прав

При передачі майнових прав на об’єкт авторського права слід розрізняти право інтелектуальної власності (наприклад, на твір) і право власності на річ (наприклад, на книгу з твором). Ці різновиди прав не залежать одне від одного (ст. 419 ЦКУ). Тобто передача права на об'єкт інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, а перехід права власності на річ не тягне за собою переходу права на об'єкт інтелектуальної власності.

Автор чи інша особа, яка має авторське право, може передати свої майнові права на твір повністю або частково (ст. 31 Закону № 3792). Передача таких майнових прав оформляється авторським договором. Правила передачі майнових авторських прав та істотні умови авторського договору можна знайти в ст. ст. 32, 33 цього Закону.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або про передачу невиключного права на використання твору (ч. 2 ст. 32 Закону № 3792).

Перш за все, з’ясуємо що таке виключне право. Закон № 3792 визначає виключне право як майнове право виключно такої особи:

1) на використання твору та інших об’єктів авторських та (або) суміжних прав виключно такою особою;

2) на видачу дозволу або заборони використання таких об’єктів іншим особам у межах встановленого цим законом строку.

Реалізація особою - суб’єктом авторського права виключного права на використання твору дозволяє такій особі використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом, а саме: відтворювати твори, публічно виконувати і публічно сповіщати твори, демонструвати, перекладати, переробляти, розповсюджувати та відчужувати твори, здавати їх в майновий найм та комерційний прокат, імпортувати примірники творів тощо. Цей перелік не є вичерпним (ч. 3 ст. 15 Закону № 3792, ст. 441 ЦКУ).

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються. Також отримувач прав може дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (ч. 3 ст. 32 Закону № 3792).

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передавати право використовувати твір декільком особам. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору (ч. 4 ст. 32 Закону № 3792).

Відповідно до ст. 1107 ЦКУ розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійного договору;

3) договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (ч. 3 ст. 1108 ЦКУ). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату, при цьому ліцензіар не може використовувати цей об’єкт права у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видавати іншим особам ліцензії на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і не дозволяє ліцензіару видавати іншим особам ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але сам ліцензіар може використовувати цей об'єкт у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія дозволяє ліцензіару користуватися об'єктом права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видавати іншим особам ліцензії на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За ліцензійним договором передають невиключну ліцензію, якщо інше в ньому не встановлено. Ліцензійний договір може передбачати укладання субліцензійного договору, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 ЦКУ).

За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ст. 1112 ЦКУ).

Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.

За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власностіодна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Лише за таким договором майнові права передають безповоротно – тобто змінюється власник майнових прав на об’єкт авторського права.

Як бачите, існує декілька способів оформлення передачі авторських прав. Зазвичай автор (або інша особа, що володіє цими правами) вимагає винагороду за надання своїх прав. Форми винагороди можуть бути різними, але про це ми поговоримо вже в наступній консультації…


Часть 2

Винагорода за використання об’єкту авторського права – роялті чи ні

Якщо ви бажаєте скористатися чиїмись авторськими правами (різновиди авторських прав ми розглядали в газеті «Все про бухгалтерський облік» № ?? за 2013 р., стор. ??), будьте готові заплатити за це. Які форми винагороди за використання авторських прав існують в нашому законодавстві – дослідимо в цьому матеріалі.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати винагороду за будь-яке використання твору (ч. 5 ст. 15 Закону № 3792). Зазвичай розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюють в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 33 Закону № 3792). На сьогоднішній день є лише декілька діючих обмежень – вони стосуються фільмів за держзамовленнями (Постанова № 1252), фонограм та відеограм (Постанова № 71), публічного виконання чи показу творів науки, літератури та мистецтва (Постанова № 72). Для інших об’єктів авторського права ставки винагороди визначаються умовами авторських договорів та не мають законодавчих обмежень.

Автору службового твору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (ч. 3 ст. 16 Закону № 3792).

Винагороду можуть виплачувати у формі одноразового (паушального) платежу, відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Чим відрізняються ці форми?

НС № 4 дає визначення окремим видам винагород/платежів за використання та за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності:

- авторська винагорода – плата творцю (винахіднику, автору) за використання об'єкта права інтелектуальної власності, розмір якої визначається договором з урахуванням положень нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності;

- ліцензійний платіжплата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж;

- паушальний платіж – одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності;

- роялті – ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності;

- комбінований платіж – ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж.

Для цілей обліку та оподаткування важливо зрозуміти, за що саме розраховуються суб’єкти авторських прав: за використання об’єкта авторських прав, за надання права на використання або за передачу майнових прав. Розглянемо всі можливі варіанті, спираючись на термінологію.

Заглянемо до п. 4 П(С)БО 15 «Дохід»: «роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (виділено авт. – Прим. Ред.)».

Водночас авторські та суміжні з ними права, витрати на придбання яких не є роялті, визнають як об’єкти нематеріальних активів (п. 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»).

Чинне законодавство не розтлумачує термінів «винагорода за використання» та «винагорода за надання права на використання» об’єкта авторського права. На думку Мінфіну, в авторському договорі може бути передбачена винагорода (роялті) за використання авторського права протягом всього періоду його дії (або в певний термін) або винагорода за надання (передачу) авторського права в момент здійснення такої передачі (див. лист Мінфіну України від 06.02.12 р. № 31-08410-07-27/2586). В цьому, за думкою МФУ, і полягає відмінність в цих поняттях.

На відмінність від П(С)БО 15, ПКУ більш повно визначає поняття «роялті», наводячи пояснення щодо платежів, які не вважаються роялті (абз. 2 пп. 14.1.225 ПКУ): «Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього підпункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України».

І, подібно до П(С)БО 8, ПКУ називає нематеріальними активами авторські та суміжні з ними права, крім тих, витрати на придбання яких визнають роялті (пп. 145.1.1 ПКУ).

Як бачимо, термін «роялті» за П(С)БО та ПКУ можна застосувати до всіх видів винагород, визначених НС № 4, тобто як до ліцензійних платежів, так і до авторської винагороди.

Якщо узагальнити всі норми чинного законодавства щодо «роялті», ми прийдемо до висновку, що цей термін може бути застосований лише до договорів про передачу невиключних прав на об’єкт авторського права. Якщо ж договір передбачає передачу виключних майнових прав – мова вже піде про передачу нематеріального активу. Підтвердження цьому знайдемо в листі Мінюсту України від 05.05.11 р. № 289-0-2-11-81. За думкою Мінюсту України, не вважається роялті платіж за договором про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності, оскільки такий договір направлений на повну уступку (відчуження) майнових прав на твір та іншій об’єкт права інтелектуальної власності, тобто направлений на безповоротне відчуження прав.

Підсумуємо: єдиною ознакою для віднесення платежів до роялті може бути відсутність факту передачі виключних прав на об’єкт авторського права, тобто права дозволяти або забороняти використання такого об’єкту третіми особами, здійснювати будь-яке відчуження таких майнових прав третім особам.

Перелік використаних нормативно-правових актів:

1. ПКУ – Податковий кодекс України.

2. Закон № 3792 – Закон України від 23.12.93 р.
№ 3792-XII «Про авторське право і суміжні права».

3. Постанова № 1252 – постанова КМУ «Про затвердження Тимчасового положення про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, що створюються за державним замовленням на кіностудіях України» від 26.09.01 р. № 1252.

4. Постанова № 71 – постанова КМУ «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» від 18.01.03 р. № 71.

5. Постанова № 72 – постанова КМУ № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» від 18.01.03 р. № 72.

6. НС № 4 – Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затверджений постановою КМУ від 03.10.07 р. № 1185.


Часть 3

Бухгалтерський облік передачі (відчуження) авторських прав

 

В прошлых консультациях мы выяснили, какими бывают объекты авторских прав и как их можно передать (см. газету «Все о бухгалтерском учете» № ?? за 2013 г., стр. ??, № ?? за 2013 г., стр. ??). Теперь пришла пора поговорить о бухгалтерском учете таких операций.

 

Для цілей  бухгалтерського обліку можна виділити два види операцій з відчуження майнових прав на об’єкти авторського права:

1)    передача нематеріального активу – у разі передачі виключних майнових прав на об’єкт авторського права (або повної уступки майнових прав з правом володіння або розпорядження такими об’єктами третім особам);

2)     передача права використання у вигляді ліцензії – якщо це передача прав на використання об’єкту авторського права.

У зв’язку з цим питання обліку операцій з передачі майнових прав суб’єктів авторського права будемо розглядати в двох аспектах: відчуження/придбання нематеріального активу та нарахування/виплата роялті за використання такого нематеріального активу.

 

Облік операцій з нематеріальними активами

Отримання прав на об’єкт авторського права. Нематеріальний актив (далі – НМА) – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований (п. 4 П(С)БО 8). Цікавий момент - НМА визнають, незважаючи на тривалість їх корисного використання (експлуатації) (п. 1.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджених наказом Мінфіну України від 16.11.09 р. № 1327, далі Методрекомендації № 1327).

П(С)БО 8 не пояснює як актив може бути ідентифікований. Тому скористаємось МСБО 38 «Нематеріальні активи». Так, відповідно до п. 12 МСБО 38 актив є ідентифікованим, якщо він:

а) може бути відокремлений, тобто його можна відділити від суб'єкта господарювання і продати, передати, здати в оренду або обміняти, незалежно від того, чи має суб'єкт господарювання намір зробити це, або

б) виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб'єкта господарювання або ж від інших прав та зобов'язань.

Останнє твердження наштовхує на думку, що всі невиключні права на користування об’єктом авторського права, що виникають за ліцензійними договорами, можуть бути віднесені до складу нематеріальних активів. Але не будемо поспішати. Для визнання таких прав НМА необхідно також взяти до уваги загальні критерії визнання активів, а саме: придбаний або отриманий об'єкт НМА зараховується на баланс, якщо одночасно виконуються такі умови (п. 2.1 Методрекомендацій № 1327):

-         підприємство здійснює його контроль;

-         існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням;

-         його вартість може бути достовірно визначена.

         Для розуміння поняття «здійснення контролю» використаємо аналогічне поняття, що міститься в МСБО 38. Так, згідно з п. 13 цього стандарту суб'єкт господарювання контролює актив, якщо він має повноваження отримувати майбутні економічні вигоди, що надходять від основного ресурсу, та обмежувати доступ інших до цих вигід.

         Таким чином, для визнання НМА недостатньо лише мати можливість ідентифікувати такий актив. Необхідною умовою такого визнання є також дотримання загальних критеріїв визнання активу, тобто імовірність отримання майбутніх економічних вигід, можливість у підприємства контролювати цей актив та можливість достовірно визначити його вартість.      Тільки в цьому випадку відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку придбані (створені) НМА зараховуються на баланс підприємства.

В іншому випадку - якщо НМА не відповідає зазначеним вище критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнають витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом (п. 8 П(С)БО 8).

Розглянемо як приклад придбання програмного забезпечення (такого як «Ліга:Закон», M.E.Dос тощо). Як визнавати його в бухгалтерському обліку: у складі активів або витрат? Дехто визнає таке програмне забезпечення як НМА, але з цим важко погодитись. Суб’єкти господарювання у цьому випадку сплачують не за авторські права на програмне забезпечення, а за ліцензії на право використання такого продукту (без права на його відчуження та передачу третім особам). Тобто покупець ліцензії не здатен контролювати програмний продукт. Тому рекомендуємо визнавати витрати на придбання таких програмних продуктів як роялті з відображенням їх у складі витрат.

А ось якщо на підприємстві силами працівників розроблена комп’ютерна програма, тут можна говорити про створення НМА. Особисті немайнові права на неї належать фізичним особам, а майнові права – особам підприємству (якщо інше не передбачено договором).

У разі створення об'єкта НМА підприємством до первісної вартості такого об'єкта включають прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього об'єкта та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням (п. 2.11 Методрекомендацій № 1327)

                Облік витрат на придбання або створення НМА ведуть на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». Якщо на дату балансу НМА не введені в господарський оборот, їх відображають у складі незавершених капітальних інвестицій у нематеріальні активи.

Введення в експлуатацію готового НМА відображають проводкою: Дт 125 «Авторське право та суміжні з ним права» Кт 154.

На субрахунку 125 обліковують права на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті. Більш детальний перелік можна побачити в пп. 1.3.5 Методрекомендацій № 1327.

Після введення до експлуатації вартість НМА починає амортизуватись (з місяця, наступного за місяцем вводу в експлуатацію - п. 29 П(С)БО 8). Строк корисного використання НМА, протягом якого актив буде амортизуватися, підприємство встановлює самостійно при зарахуванні такого активу на баланс. Якщо строк експлуатації активу нічим не обмежений, він не амортизується. Також можна застосовувати строки, встановлені податковим законодавством.

         Нарахування амортизації здійснюється за методами, встановленими П(С)БО 7. Якщо умови отримання майбутніх економічних вигод визначити не представляється можливим, застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації (п. 27 П(С)БО 8).

Передача прав на об’єкт авторського права. У разі якщо виключні майнові права передають іншій особі, така операція відображається в обліку як вибуття НМА, що супроводжується його списанням з балансу (п. 34 П(С)БО 8).

Перш за все, якщо підприємство вирішило продати НМА, слід перевірити – чи відповідає актив критеріям для його визнання як утримуваного для продажу.

Такими критеріями згідно з п. 1 П(С)БО 27 є:

-         економічні вигоди очікується отримати від продажу, а не від використання активу;

-         актив готов до продажу в його теперішньому стані;

-         продаж активу планується завершити протягом року з дати визнання активу як утримуваного для продажу;

-         продаж активу має високу ймовірність;

-         умови продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів.

Об’єкти НМА, що відповідають всім названим умовам, припиняють існування у складі НМА, а амортизація на них більше не нараховується (п. 6 П(С)БО 27).

Нематеріальні активи, які визнають утримуваними для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з величин – балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, далі Інструкція № 291) НМА при визнанні їх утримуваними для продажу відображають за кредитом рахунків обліку НМА і дебетом субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу». В цьому випадку в обліку відображають бухгалтерські записи:

Дт 133  Кт 12 – на суму зносу активу;

Дт 286  Кт 12 – на суму залишкової вартості активу.

Доходи від реалізації необоротних (нематеріальних) активів, утримуваних для продажу, відображаються за кредитом субрахунка 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», а їх собівартість – за дебетом субрахунка 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

На нашу думку, НМА можна продати і без переводу його до складу необоротних активів, утримуваних для продажу. Для цього достатньо невиконання хоча б однієї з вищезазначених умов. В такому разі доход від реалізації НМА можна відобразити по кредиту субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», а собівартість НМА – по дебету субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності»

Якщо ж виключні права на об’єкт НМА залишаються у власника, і він передає об’єкт лише у користування – ніякої передачі НМА не відбувається. Тоді вже мова піде про нарахування роялті.

Облік операцій з нарахування/виплати роялті

Власник авторських прав (ліцензіар), що отримує від користувача плату за користування, відображатиме в обліку доход. Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді роялті, якщо (п. 20 П(С)БО 15):

-         імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

-         дохід може бути достовірно оцінений.

Дохід у вигляді роялті має визнаватися за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди.

Для обліку нарахованих роялті, які підлягають отриманню, використовують субрахунок 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». При цьому дохід у вигляді роялті визнають за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».      

Користувач (ліцензіат), що сплачує платежі за надане право використання результатів інтелектуальної діяльності у вигляді періодичних платежів, обчислених у порядку та строки, встановлені договором, включатиме ці платежі до витрат звітного періоду. Окрім того, об'єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується користувачем (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку в оцінці, визначеній виходячи із розміру винагороди, встановленого в договорі (п. 2.14 Методрекомендацій № 1327).

Витрати, пов’язані з виплатою роялті, відображають за загальновстановленими правилами за тими рахунками витрат, які відповідають напрямкам використання роялті в господарській діяльності (собівартість продукції або послуг, адміністративні витрати, витрати на збут, витрати на дослідження та розробки тощо), в кореспонденції з субрахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Таким чином,     особа, що має обов’язок з виплати роялті, (ліцензіат) відобразить операцію так: Дт 23, 91, 92, 93, 949  Кт 685.

Але це ще не все – наступного разу ми обговоримо тонкощі податкового обліку операцій з передачі авторських прав…

 

автор: Ю. Дроговоз,
аудитор ООО АФ "Финансовый Клуб",
Председатель Комиссии УСПП по вопросам
экономической политики, г. Киев

Возврат к списку



Мы в новостях





Отзывы

«Я благодарна судьбе, что на моем пути встретились не только компетентные, но и отзывчивые люди в лице компании "Финансовый клуб". Нам помогли не только профессионально в решении наших... [читать далее]
Ильченко О.И.,
Киев, бул. Лепсе, 16, Киев, бул. Лепсе, 16


«За время работы с нами ТОВ «Аудиторская фирма Финансовый клуб» показала высокое качество работы своих сотрудников, обязательность и готовность решать сложные проблемы в деятельности предприятий. Очень приятно осознавать,... [читать далее]
Трубчанинова Л.Н.,
Главный бухгалтер ООО «Авигаль», Киев
105084.ua.all.biz


«С октября 2011 года обжалуем решение своей налоговой по акту проверки. За это время компания "Финансовый клуб" зарекомендовала себя надежным и стабильным партнером. Хотим выразить свою благодарность за... [читать далее]
Дмитрий Черный,
Директор ООО "ЕВРОТЕК", 04050, г. Киев, ул. Артема, 103а


«Мы работаем с ТОВ Аудиторской фирмой «Финансовый клуб» уже более 10 лет и считаем, что нам повезло с правильным выбором аудиторской фирмы. Получая квалифицированную помощь в бухгалтерских, юридических... [читать далее]
Здоренко Н.Н.,
Главный Бухгалтер УСПП, Киев



Оставить отзыв
Все отзывы